понеділок, 22 червня 2015 р.

Жити з надією, творити з " Надією"
( до 15 річчя  створення народного хору  лікарів " Надія")


            У нинішню скруту, здавалось би, не до пісень. Не до творчості. І не до творіння.
            Але ніякі негаразди не заглушать потяг до мелодії, якщо вона бринить щемливо десь там, у закапелках душі, і служить острівцем надії у цьому безнадійно – сумбурному світі.
Переконуєшся в цьому на прикладі народного хору лікарів, що з'явився на стиці тисячоліть і,  потужно набираючи силу та філігранно відточуючи майстерність, став справжньою родзинкою на культурній мапі Іршавщини.
Своїм народженням цей самобутній колектив завдячує тодішньому головному лікарю району покійному вже нині Василю Васильовичу Рішку. Він ніби -то став своєрідним хрещеним батьком хору. Сам лікар від Бога, що день – у- день  працював  серед страждань та біди, він хотів і для колег створити якусь віддушину, де можна було б розслабитись, скинути негативні емоції, поринути у світ прекрасного. Добре знав, що серед них що не лікар – то багатогранна особистість, наділена талантами:  чи не половина закінчила музичну школу, ще хтось захоплюється сучасними ритмами, інші не мислять себе без поезії…
Керівником хору запросили добре знану  в мистецьких колах Закарпаття  заслуженого працівника культури України Надію Мельник-Гудь. Вірилось що колектив обов'язково розправить крила і його, єдиного у своєму роді ,чекає велике майбутнє  й визнання.
…звичайно на перших порах було нелегко. Різні голоси. Різні темпераменти. Різні характери, зрештою. Не раз, не завжди і не всі могли виділити годинку  - дві  для репетиції – основна робота поглинала максимум часу. Бо  ж хор лікарів у нинішньому складі, це, без перебільшення, еліта районної медицини: районні спеціалісти, завідуючі відділеннями, вузькопрофільні лікарі. З перших днів у хорі співають подружжя  Магдалини та Валерія Поповичів, Ольги та Степана Суковичів, Зора  Феннич, Михайло Данканич, Василь Липей, Оксана Кинів, Михайло Човбан, Оксана Семедій, Марта Смерека , Мар'яна Станинець, Вікторія Антосяк.   Чистотою і глибиною заворожує глядачів спів незмінної солістки Тетяни Кузан.  Проникливо супроводить програму концерту  концертмейстер та ведуча Світлана Тинта, свіжих барв додало у виступи молоде поповнення – Василь Марків, Віталія та Олександр Буря, Ганна та В'ячеслав Баландіни, Мирослава Луканинець,Вікторія Устінова, Роман Іванчо, Аліна Францух, Алла Маргіта, Вікторія Огняник. Обнадійливо заявив про себе і молодий соліст психолог  Юрій Танько.
Коли  все починалося таких колективів на Закарпатті  було три. Нині ж залишилися тільки  іршавські митці  -  медики. Зостається за лаштунками, як на  втомливих репетиціях доводиться буквально по крупинці ліпити партії, відточувати голоси , щоб твір звучав злагоджено, проникливо. На сцені ж глядач бачить народний хор лікарів як єдине ціле -  з складним і багатим репертуаром, у красивих костюмах ( завдяки старанням районної профспілкової організації медиків).       Піднесено звучать   " Гімн України " П. Чубинського,    " Лікарі" І.Демаріна, " Карпатський край" І.Поповича, " Золото Карпат " С.Гіга – В.Кузан , " Пісне  з полонини "  О.Сабадаша, " Ой, гаю мні гаю " О.Духновича, а також    " Мальви " В. Івасюка  та народна " Як ми прийшла карта ",  " Господи, помилуй  нас  "  Т.Петриненка з якими, успішно представляли Іршавщину як за кордоном,  так і у нас.  Учасникам хору ці твори особливо близьки по духу, бо, як медики, беруть активну участь у волонтерському русі.
Вже давно робота і пісня для них – дві невіддільні половинки:
-Це пісня ланцюжком серця з'єднала,
Щоб зачаровано усі ми в унісон співали…
Магдалина Попович  районний фізіотерапевт, учасниця хору.
" Навряд чи наш колектив  пройшов би всі щабелі росту, як би не  Надія Іванівна. З нею працювати -  одна  насолода, бо вміє у звичному побачити незвичне, має ангельське терпіння, терпеливо відшліфовує всі нюанси музичного мистецтва з учасниками  хору.
У 2000 році  коли створювався хор, планували назвати його " Міленіум ", Але  зупинились таки на " Надії". Мабуть, з двох причин:  без надії втрачається сенс  життя і Надію мають за керівника. Отак ось уже п'ятнадцять літ і творять з "Надією ",  живучи надією.       


             Тетяна Палінчак 


Немає коментарів:

Дописати коментар