До 95-річчя Василя Бурча

Народжений творити красу

          Хто хоч раз побував у гірському селі Смологовиця, на все життя запам’ятав чарівні звори і долини, звивисту вулицю в лісовому масиві на пагорбі, вздовж якої красуються сучасні добротні будинки (на даний час тут знаходяться 87 дворогосподарств). Мало хто знає, що тут, в загубленому в чарівних лісах населеному пункті, 2 січня 1919 року народився Василь Бурч.

          Василь Васильович був наділений багатогранним талантом. Його знали як висококваліфікованого освітянина, талановитого художника, здібного музикознавця і активного громадського діяча. Його внесок у розбудову культурно-освітньої сфери в історії не тільки району, але й Закарпаття переоцінити неможливо. Працюючи директором Іршавської семирічної школи, він виховував юних художників, музикантів, організовував роботу гуртків художньої самодіяльності і технічної творчості, створював хори і успішно керував ними.

           Із 1967 по 1973 роки працював завідуючим обласним відділом народної освіти. За роки роботи на цій важливій і відповідальній посаді в області було зведено 208 середніх шкіл, педучилище, школи для дітей із вадами зору, слуху і мовлення. А місце для спорудження середньої школи №2 в м. Іршаві він запропонував особисто.

         В. Бурч був членом Спілки художників України, йому присвоєно почесне звання Заслужений працівник освіти, нагороджений педагогічною медаллю А.С.Макаренка та багатьма іншими державними нагородами. Минулого тижня з нагоди 95-річчя Василя Бурча у його рідній школі проведено місячник вшанування пам’яті. Спогадами про земляка поділилися старожили села Ганна Лендєл, Марта Цільо і Ганна Авроменко. Вони розповіли про його дитинство, казали, що він тягнувся і до народної пісні, і до пензля, і дуже любив читати книги, був допитливим. Напевне, саме це й спонукало його після закінчення місцевої школи піти вчитися у Свалявську горожанку. Потім були Мукачівська вчительська державна семінарія та Київський державний педінститут ім. Горького.

          Було про що розповісти про Василя Бурча і директору Іршавського будинку культури Едіті Токар. Вона дочка двоюрідної сестри Олени Іванівни – дружини В. Бурча. Цікавими були також і виступи екскурсоводів шкільного музею Мирослави Стільник і Мар’яни Пензеник, а також колишнього директора школи Юрія Синетаря.

         Після кожного виступу лунали пісні у виконанні екологічної бригади «Смерічка» Смологовицької ЗОШ І-ІІ ступенів та зразкового дитячого фольклорного ансамблю «Кирниченька» Іршавського районного будинку культури. Довгими тривалими оплесками зустрічали виступи Анастасії Бокотей з Іршави. Вона виконала пісні «Сто відсотків», «Дівчина горянка», «Зірка». Андрійко Мошкола із Білок виконав на «біс» пісні  «Ми – джерельце Карпат», «Ой на дуду…» та в’язанку закарпатських народних пісень.

         Прикрасив вечір пам’яті Василя Бурча і виступ Йосипа Чави із Собатина. Особливо до серця припали вірші «Гуси-лебеді», «Дві гітари», «Родина», «Лети, душа».

         Василь Бурч народжений творити красу. Він усе своє життя присвятив служінню народу, рідному краю. І добре, що в його рідному селі провели місячник вшанування небезвідомого земляка. Про таких людей як Василь Васильович слід пам’ятати.

Василь Шкіря