Благодійний концерт  в пам’ять Героїв Євромайдану

            Події, що сталися в Україні протягом грудня-лютого, вразили весь світ. Наша країна переживає тяжкі випробування. Дні, що змінили нашу країну стали не байдужими і для жителів нашого району.

           Співчуття і розуміння ситуації  з’явилися і в учасників народного хору ветеранів Іршавського районного будинку культури, які вирішили дати благодійний концерт в пам’ять загиблим на Майдані Незалежності в Києві.

           Концерт  відбувся в м. Ужгороді в обласному медичному науково-практичному центрі «Реалібітація». Хор та всі присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять Героїв Євромайдану,  далі була «Молитва за Україну» М. Лисенка, духовні твори «Отче наш» Я. Янишевича, «Просимо тя, Діво» І. Штимака.  З сумом, та інколи витираючи сльози, слухали виступ хору відпочиваючі  та медичний персонал центру. Також прозвучала патріотична тематика «Рідна Верховина» М. Кречка, візітівка хору «Не стареют душой ветерань» та інші.  Крім того присутніх було ознайомлено з історією створення колективу та його 25-річним творчим шляхом. Поверталися додому  гідно, що зуміли виразити частинку свого співчуття в пам'ять загиблим Героям.

Оксана Сідор, провідний методист Іршавського РБК,

керівник колективу

«Кохання – музика душі»

             Саме під такою назвою 16 лютого на площі м. Іршави перед районним будинком культури пройшла концертна програма присвячена Дню святого Валентина. Своїм чудовим співом жителів та гостей м. Іршави радували естрадні виконавці району такі як: Дмитро Свириденко, Мошкола Андрій, Вікторія Воробканич, Інеса Спасюк, Михайло Черничко, Іванна Лутак, Іван Щадей, Катерина Сапожник, Ванесса Квак, Анастасія Бокотей, Яна Козар, Поліна Тернинко,  гість з  м. Мукачево студентка педагогічного коледжу Маріанна Звербель та Вікторія Лендєл. Всі ці учасники являються учнями та учасниками студії естрадного співу «Ліра» БК «Шахтар» с. Ільниця (кер. Е. П. Гавацко), Іршавської дитячої школи мистецтв (кер. О. І. Мейсарош) та дитячого зразкового фольклорного ансамблю «Кирниченька» (кер. Е. В. Канчій). Також на площі були розміщені торгівельні палатки від Іршавського районного споживчого товариства та Білківського споживчого товариства пп. В. В. Мошколи, де гості мали змогу зігрітися гарячими напоями та смачними стравами.

            Після завершення концерту ведучі Ольга Дурда та Микола Боїшко оголосили святкову дискотеку, де всі бажаючі мали змогу відпочити та повеселитися.

Народний фольклорний ансамбль «Іршава» Іршавського районного будинку культури

          Колектив створений у 1990 році. Його учасниками стали вчителі, працівники культури районну, а зараз і студенти. Організатором і керівником є Надія Іванівна Мельник-Гудь – заслужений працівник культури України, хореографом постановником являється Михайло Андрійович Шютів – заслужений працівник культури України. Колектив має у своєму репертуарі багато творчих програм. Це зокрема «Вертеп», «Біля млина», «Заспіваймо собі файно», програма яка цілком складається з творів духовної тематики. Особливою популярністю користується телевізійна передача «На фіглі з Марьков Голубинськов» це багато серійний цикл передач, який з кожним роком обростає новими ідеями. Останніми роками записані такі телепрограми як «Садимо капусту у Заріччі», «Весна на іршавщині», «Полонина», «У гостях у народного артиста України І. Поповича у Осої», «Гриби», «Божий Син десь народився».

          Ансамбль брав участь у телетурнірах «Сонячні кларнети», «Горицвіт» (Львів), «День сміху» (Закарпатська телерадіолкомпанія).

          Являється переможцем різних фестивалів та конкурсів нелише в нашій області, а й далеко за її межами це «Коломийка» (Коломия), «Вертеп» (Рівнему та Корці), «На руса ля Яна» (Польща), «Свидник», «Камьонка» (Словаччина), феставиль національних меншин у Празі, Любліні та багато творчих поїздок в Італії, Франції, Швейцарії, Німеччині, Австрії, Португалії, Угорщині, Румунії.

           Влітку 2013 року на воловеччині проводився фестиваль коломийки колектив представив надзвичайно колоритну програму з піснями, танцями, фіглями. Коломийки звучали як у сольному виконанні так і групою. Вийшло своєрідне змагання по виконанню цього виду фольклору. За ці і заслужена перемога і друга премія. Глядачі під час виступу «Іршави» перепитували «Це ті  артисти, що у YouTube?»  

          Феєричний цикл концертів під час новорічно-різдвяних свят 2013-2014 рр. ансамбль «Іршава» завершив поїздкою в місто Сніна, що проводився регіональним товариством українців-русинів у Словаччині. Надзвичайно теплий прийом наших артистів свідчить про високий рівень виконавської майстерності наших учасників як у виконанні вінчованок, колядок, щедрівок так у подачі нашого закарпатського фольклору. Всі без виключення включалися в процес колядування навіть закарпатські танці, записані на іршавщинні танцював весь зал. Після кожної поїздки колектив отримує багато запрошень виступити  в різних країнах. Так після поїздки в Португалію де ансамбль брав участь у трьох карнавалах в різних містах країни наші учасники отримали запрошення виступити на півночі Італії.  У 2009 році зустріч з темпераментною італійською публікою відбулася, паралельно з концертими артисти відпочивали, їздили у місто-казку Венецію де відвідали багато музеїв, покаталися на гондоні по каналах, побувалі на площі, відвідали храми, прогулялися пішки і придбали сувеніри на пам'ять, фотографувались на пам'ять. Фото з різних поїздок є на нашому сайті http://folkirshava.narod.ru/. Особливий позитив учасників відмічається коли дивишся телепрограми які вже згадувалися. Наразі планується запис телепередачі на Першому національному «День народження земляка Івана Поповича» в Києві, де будуть відзняті нові музично-хореографіно композиції та пісні, що ними постійно поповнюється репертуар колективу. Готується до друку збірник обробок народних пісень «Співає Іршава» керівником. А також запускається черговий аудіо альбом програми «Іршава».

          Зараз колектив запрошений у Сербію, Румунію, Словаччину (Мадуніце, біля Братіслави), м. Чаквар (Угорщина).

         Особливо хочеться відмітити концерти «Іршава», що проходять у наших санаторіях, де відпочивають люди із країн СНД, України та навіть з Європи. Ці виступи перетворюють у своєрідні концерти-лекції де постійно йдуть пояснення про наше геополітичне розміщення де фольклор істотно відрізняєть від інших регіонів України. Тут мелодії, ритми словаків, угорців, румунів, поляків тісно переплітаються з нашими коломийками, піснями і утворюється таке неперевершене явище як закарпатський фольклор. «Раківчанка», «Бубнарський» (Румунія), «Міла моя», «Колим собі милу вбирав» (Словаччина) та інші.

          В репертуарі ансамблю є обрядово-календарні веснянки «Цінторія», «На зеленій убочі», обрядово-весільні коломийки «Та зацвіла черешенька» та інші.

        Для керівників «Іршави» важливим є те, що молодь, пропагуючи народну творчість займається улюбленої справою створює і собі сучасні номери з вкрапленням фольклору. Ці творчі роботи ми показуємо у корпоративах яких у колективу є багато. Виховним моментом є те, що молодь не вживає алкогольні напої, для них наркотиком є творчість, концерти, веселі творчі поїздки.

         Аматори іршавщини захищали честь області на святкуванні днів культури Закарпаття, вони були учасниками Днів іршавщини в Києві на сцені Національної опери.

         Нагороджений багатьма дипломами пам’ятними медалями.

До 95-річчя Василя Бурча

Народжений творити красу

          Хто хоч раз побував у гірському селі Смологовиця, на все життя запам’ятав чарівні звори і долини, звивисту вулицю в лісовому масиві на пагорбі, вздовж якої красуються сучасні добротні будинки (на даний час тут знаходяться 87 дворогосподарств). Мало хто знає, що тут, в загубленому в чарівних лісах населеному пункті, 2 січня 1919 року народився Василь Бурч.

          Василь Васильович був наділений багатогранним талантом. Його знали як висококваліфікованого освітянина, талановитого художника, здібного музикознавця і активного громадського діяча. Його внесок у розбудову культурно-освітньої сфери в історії не тільки району, але й Закарпаття переоцінити неможливо. Працюючи директором Іршавської семирічної школи, він виховував юних художників, музикантів, організовував роботу гуртків художньої самодіяльності і технічної творчості, створював хори і успішно керував ними.

           Із 1967 по 1973 роки працював завідуючим обласним відділом народної освіти. За роки роботи на цій важливій і відповідальній посаді в області було зведено 208 середніх шкіл, педучилище, школи для дітей із вадами зору, слуху і мовлення. А місце для спорудження середньої школи №2 в м. Іршаві він запропонував особисто.

         В. Бурч був членом Спілки художників України, йому присвоєно почесне звання Заслужений працівник освіти, нагороджений педагогічною медаллю А.С.Макаренка та багатьма іншими державними нагородами. Минулого тижня з нагоди 95-річчя Василя Бурча у його рідній школі проведено місячник вшанування пам’яті. Спогадами про земляка поділилися старожили села Ганна Лендєл, Марта Цільо і Ганна Авроменко. Вони розповіли про його дитинство, казали, що він тягнувся і до народної пісні, і до пензля, і дуже любив читати книги, був допитливим. Напевне, саме це й спонукало його після закінчення місцевої школи піти вчитися у Свалявську горожанку. Потім були Мукачівська вчительська державна семінарія та Київський державний педінститут ім. Горького.

          Було про що розповісти про Василя Бурча і директору Іршавського будинку культури Едіті Токар. Вона дочка двоюрідної сестри Олени Іванівни – дружини В. Бурча. Цікавими були також і виступи екскурсоводів шкільного музею Мирослави Стільник і Мар’яни Пензеник, а також колишнього директора школи Юрія Синетаря.

         Після кожного виступу лунали пісні у виконанні екологічної бригади «Смерічка» Смологовицької ЗОШ І-ІІ ступенів та зразкового дитячого фольклорного ансамблю «Кирниченька» Іршавського районного будинку культури. Довгими тривалими оплесками зустрічали виступи Анастасії Бокотей з Іршави. Вона виконала пісні «Сто відсотків», «Дівчина горянка», «Зірка». Андрійко Мошкола із Білок виконав на «біс» пісні  «Ми – джерельце Карпат», «Ой на дуду…» та в’язанку закарпатських народних пісень.

         Прикрасив вечір пам’яті Василя Бурча і виступ Йосипа Чави із Собатина. Особливо до серця припали вірші «Гуси-лебеді», «Дві гітари», «Родина», «Лети, душа».

         Василь Бурч народжений творити красу. Він усе своє життя присвятив служінню народу, рідному краю. І добре, що в його рідному селі провели місячник вшанування небезвідомого земляка. Про таких людей як Василь Васильович слід пам’ятати.

Василь Шкіря

 

«Іршава» із своїми «вінчованками» підкорила Словаччину

         У словацькому містечку Сніна пройшов міжнародний фестиваль колядницьких гуртів. З’їхалися церковні хори, колядницькі колективи, навіть бетлегеми. Україну презентував на музичному заході народний фольклорний ансамбль «Іршава» зі своїми «вінчованками» та танцями. Саме закарпатців залишили, як то кажуть, на «закуску» і непошкодували. Іршавці так завели зал, що присутні не лише колядували, але й виходили танцювати разом із ансамблем «раківчанку». На завершення весь зал заспівав «Небо і земля». Як поділилася із нами враженнями керівник «Іршави», заслужений працівник культури України Надія Мельник-Гудь, після концерту до них підходили вдячні глядачі, обіймали, дякували та розпитували про колядки. Водночас пані Надія відзначила, що фест пройшов на високому рівні. Організатори залучили до фестивалю якомога більше людей – всі проходи в залі були заповнені слухачами на інвалідних візках. Дуже добре приймали учасників заходу –забезпечили не лише харчуванням, але й разом із головою Регіональної ради Союзу русинів-українців Словаччини в Гуменному Міхалом Іванцо мали можливість відвідати місто.             

          Почесний голова Союзу русинів-українців Словаччини Іван Лаба зазначив, що колектив привіз традиції Закарпаття, що дуже приємно. Безпосередньо на фестивалі колектив «Іршава» отримав запрошення від депутата Пряшівської краєвої ради Надії Сіркової. Але й це ще не все - завідуючий сектором міжнародних зв’язків обласного управління культури Іван Тужеляк додав, що ансамбль запрошують виступити у Високих Татрах та інших містечках Словаччини та Сербії. До речі, ансамбль «Іршава», де хореографом-постановником є заслужений працівник культури Михайло Шютів, дуже добре відомий за кордоном. Артистам вже аплодували в Італії, Португалії, Німеччині та Румунії. Поїздка була здійснена за підтримки районного відділу культури і туризму та обласного управління культури.

 

«До нашої родини прийшов Миколай на гостини»

            18 грудня в приміщенні Іршавського районного будинку культури, відділ культури і туризму  Іршавської райдержадміністрації спільно зі службою у справах дітей Іршавської райдержадміністрації провели свято Миколая «До нашої родини прийшов Миколай на гостини» присвячене підсумкам року, який був проголошений Роком дитячої творчості.

           Дітки, які найбільш вдало представили наш район на Міжнародних, Всеукраїнських та обласних конкурсах і стали лауреатами I, II та III премій дарували глядачам своє мистецтво, а саме: зразковий  музично-драматичний театр «Пролісок» керівник Василь Філеш , Вікторія Воробканич керівник Олеся Месарош, вокальний ансамбль музичних керівників дошкільних начальних закладів «Конвалії» керівник Надія Мельник-Гудь, учні Білківської школи І-ІІІ ст., Поліна Тернинко та Анастасія Бокотей керівник Едіта Канчій, Наталія Калюжна, , учасники народного цирку «Весела арена» керівник Ніна Попович, Оксана Ковач керівник Марина Максим, Вероніка та Сергій Скоблеї керівник Світлана Огарь, Адріана Матіко керівник Ельвіра Гавацко, Владки Трикур та Дарина Ловска керівник Людмила Свіщо, Ірина Трикур, Антоніна Бобирь, Злата Свида керівник Олександр Рацин, Руслан Танько учасник художньої самодіяльності клубу с.Осій, зразковий фольклорний дитячий ансамбль «Кирниченька» керівник Едіта Канчій.

           З вітальними словами виступили заступник голови райдержадміністрації М.І. Сочка та заступник голови районної ради П.П. Добромільський. Всім діткам святий Миколай та керівники району вручили солодкі подарунки. На завершення свята учасники та присутні в залі заспівали пісню «Ой хто, хто Миколая любить…». 

Переможці ІХ-го обласного дитячого та юнацького театрального фестивелю "Юні зірки Мельпомени"

             Дитячий зразковий музично-драматичний театр «Пролісок» Іршавського РБК, керівник Василь Філеш, є незмінним учасником цього театрального форуму з дня його започаткування. В цьому році театр представив виставу по сторінках творчості Тараса Шевченка «Тарасова доля».

             Вистава розпочалась піснею «Садок вишневий коло хати» у виконанні Вікторії Воробканич. Художньо розкрили драматичні образи та акторську гру у виставі хлопчиків-пастушків: Володимир та Ваиль Соколюки, Андрій Карабиньош. Вірш «Мені тринадцятий минало» виконав та зіграв роль маленького Тарасика – Василь Олексій, Оксану – Олексанадра Свида, Козака та юнака Тараса – Олександр Жупанин та Сергій Бажів, Музу – Ганна Стільник, Причинну – Олеся Лендєл, малії діти «які повиринали з Дніпра» - Тетяна Данканич, Анастасія Лендєл, Аніта Помазан, Поліна Богун, Дарина Дорогі, Іванна Воробканич. Лілею – Світлана Туряниця, Катерину – Наталія Воробканич, Наймичку – Олександра Свида, Сову – Євгенія Ваш, Невільників – Павло Барна, Юліан Меренич, Назар Бобик. Всі актори вистави створили пам’ятник і з їх вуст пролунали слова:

Ми чуємо , тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душу окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя,Тарасе, звільнена земля.

          Журі фестивалю достойно оцінили режисерський задум вистави, стиль, естетику та форму подання драматичного матеріалу, приуроченого 200-річчю Тараса Шевченка. А третя премія лауреатів серед 14-ти театральних колективів області є високою оцінкою цього театрального колективу.

Методист Іршавського РБК Мельник Ю.

Колесо історії все ще обертається…

            Карпати – це край, багатий на водні ресури. Логічно, що люди здавна використовували силу води. Попередниками гідроелектростанцій на малих річках були звичайні водяні млини, які використовували потенційну силу води, перетворюючи її на механічне зусилля. Водяні млини вже відійшли у  небуття, але існують і такі, які до сьогоднішнього часу залишилися діючими...

            Іршавщина завжди славилася своїми унікальними туристичними атракціями, багато хто чув про славнозвісну водяну кузню-музей «Гамору» в селі Лисичові, про пам’ятник найсильнішій людині світу – Івану Фірцаку (Кротону) в селі Білки, про Національний природний парк «Зачарований край» з двома унікальними об’єктами - «Смерековий камінь» і рідкісне сфагнове болото «Чорне багно», але мало хто знає, що в цьому районі є село Луково, де роблять хліб …на воді! Вірніше,  на унікальному водяному млині, який зберігся з давніх-давен в одній дуже привітній родині.

           У гірських селах без млина було не обійтись, селяни тут сіяли жито та вирощували кукурудзу, а сила води допомагала молоти збіжжя. Зараз люди мелють там муку та приманюють дивовижною спорудою туристів, хоча, на жаль, поки що дуже малочисельних…Попри свій поважний вік, природний водяний млин у селі Луково й досі активно працює.

           Нещодавно разом з екс-начальником організаційно-кадрової роботи апарату Іршавської РДА Олександром Митровцієм, який у свій час зробив великий вклад у відновлення цієї унікальної споруди, вирішили навідатися в це невеличке мальовниче село, поспілкуватися з господарями, які опікуються млином… Тут ми відчули дуже теплу атмосферу, надзвичайно доброзичлива родина Сенинців завжди рада гостям, господарі із усмішкою зустрічали нас. Як з’ясувалося, головним обов’язком ґаздів є забезпечення належної роботи системи, адже млин постійно потребує оновлення та догляду. Так, через поломку і відсутність у господарів фінансування на ремонт, інколи млин простоював роками, поки власникам не допомогли представники влади. Млин пережив в 2008 році нове народження. В 2006 році було виготовлено нове колесо, а в 2008 році він розпочав нове життя. Господарі не збираються його ані зупиняти, ані продавати, кажуть, буде внукам, дітям, односельцям як історична пам’ятка. Зараз на подвір’ї Сенинців над маленьким потічком красується великий млин, де водичка жваво обертає колесо. Ми побачили, що працюючий млин – це радість для села, відчувається що село живе, процвітає, млин працює для інтересів селян. Як тільки починає скресати крига, мірошник відкриває виробничий сезон. Як розповідають господарі, старий млин отримали у «придане» від колишнього колгоспу, в якому пані Олена пропрацювала 32 роки. Перед Великоднем у Сенинців клієнтів  відчутно більшає, бо старі люди до того млина посилають дітей із зерном. Багато людей вірять, що для приготування великодніх пасок потрібне борошно, яке змелене старовинним способом, вважають, що борошно від млина благодатне, тому що  дане від самої природи і змелене енергією природи… Борошно із старого млина найліпше в світі, а випечений хліб та пасочки виходять смачними і ароматними. Хліб із борошна, змеленого на водяному млині, смакує по-особливому. Смак його не переплутаєш і не проміняєш ні на який інший. Випікають в родині і кукурудзяний хліб – богач, роблять начинку. Дружина діда Дениса - Олена Сенинець, зізнається, що в господарстві млин – річ незамінна.  До речі, щоб перемолоти один мішок зерна, потрібно до трьох годин роботи млина. Олена Іванівна говорить, що їхнє господарство - це певного роду музей, куди приходить багато відвідувачів, щоб подивитися на цю унікальну історичну споруду.

            В квітні, 2011 року з доброї волі родини Сенинців та допомоги громадськості (голови ГО «Боржавська ініціатива» Дениса Добри, Луківського сільського  голови – Михайла Фанти, учнівської молоді Іршавської станції юних техніків) напередодні Великодніх свят  була організована дуже цікава міні-акція: «Боржавська Паска». Метою акції було відтворення традиційного приготування пасок до Великодніх свят в умовах історичного середовища. Діти приходили і пекли паски з борошна, яке намолов водяний млин… Під час цього заходу на водяному млині мололи борошно, а з борошна місили і пекли паски в традиційній дідівській печі.

           Можна вважати, що на Іршавщині є ще один ексклюзив для туристів, ще одна туристична атракція – єдиний діючий водяний млин. Адже наш край конче потребує якісного туристичного продукту, який був би прив’язаний не тільки до гастрономічних (кулінарних) традицій, а й до нашої автентичності, тому що культура наша – це не тільки фольклор, а й історичні пам’ятки, які б відображали історично технічні досягнення регіону.

          Останній активний у нашому регіоні млин може стати другою «Гаморою». Нині родзинка краю - 200 річний водяний млин,  є не лише туристично привабливим: ним пишаються місцеві жителі, і на сьогоднішній день нашим обов’язком є збереження старого водяного колеса, яке й досі обертається та  повноцінно функціонує. Його необхідно зберегти для прийдешніх поколінь як пам'ять про минулі  часи, про наших предків, тому що це - наша спільна історія, яку мають знати всі!

          Родина Сенинців та всі небайдужі люди сподіваються, що із нинішньою модою на екологічно чисту енергію води повернуться й загублені у часі старовинні млини… І знову задзюрчить вода у жолобах старого млина, і знову буде чути скрип старого колеса,  яке буде намотувати роки історії нашого району, передаючи її до рук нащадків, а вже як вони нею розпорядяться – тепер залежить від нас!

Юлія Щока – методист з організації туризму,

відділу культури і туризму Іршавської РДА