Визначні особистості району

Попович Іван Дмитрович

         Іван Дмитрович Попович (24 квітня 1949, с. Осій, Іршавський район, Закарпатська обл.) - український естрадний співак і композитор, народний артист України.

 Біографія

1967 — закінчив Хустське культурно-просвітнє училище за фахом «диригент хору».

1970 — поступив на навчання до Львівської консерваторії.

1973 — став лауреатом Х Всесвітнього фестивалю молоді в Берліні.

Ще під час навчання в консерваторії, почав співати в ансамблі "Арніка".

1976 — разом із Віктором Морозовимстворив вокально-інструментальний ансамбль (ВІА) «Ровесник». Через рік ансамбль запросили до Львівської філармонії на місце «Ватри» і їхньою «візитівкою» стала пісня Поповича «Люба-Люба».

1979 — разом із Русланом Іщуком створив в Ужгороді новий ВІА «Закарпаття».

1982–1987 — працював у Київському державному мюзик-холі.

1987 — став солістом Театру естради. Саме на цей час припадає пік його популярності — з ефіру не зникали «Карпатське весілля», «Василина», «Розлук не буде», «Мене радує світ».

1990 — отримав почесне звання Народний артист України.

1999 — «за особистий внесок у розвиток української культури та вагомі творчі здобутки» нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

З 2005 р. — художній керівник Державної театрально-видовищної агенції.

Гастролював у Канаді, Індії, Бразилії, Італії, Греції, США тощо.

_______________________________________________________

Гіга Степан Петрович

        Степан Петрович Гіга (16 листопад 1959, с. Білки, Іршавський район, Закарпатська обл.) — український композитор, вокаліст, народний та заслужений артист України.

Біографія

    Народний артист України Степан Петрович Гіга народився 16 листопада 1959 року в селі Білки Іршавського району Закарпатської області.
   В Ужгородському музичному училищі Гіга навчається три роки (1980-1983) замість чотирьох — склав іспити екстерном, в тому ж році вступає до Київської консерваторії на вокальний факультет, навчається у класі професора, завідувача кафедрою, народного артиста України Костянтина Дмитровича Огнєвого. Навчаючись, Гіга отримав спеціальний дозвіл Міністерства культури України про вільне відвідування навчального процесу.
       На ІІ курсі філармонії стає солістом надзвичайно популярної того часу синтез-групи "Стожари" (при Чернігівській філармонії), одночасно працює солістом оперної студії Київської консерваторії, якою керував народний артист Радянського Союзу Дмитро Гнатюк.
В 1988 - соліст Закарпатської обласної філармонії. Через рік Степан Гіга створив джаз-рок групу "Бескид".
       У 1991 році цей гурт розформували, Гіга залишився без роботи. Тоді він спробував займатись аранжуванням, почав писати пісні. Згодом створив студію звукозапису "GIGARecords".
        У 1995 році виходить перший сольний альбом "Друзі мої". Згодом з'явилися ще два: "Вулиця Наталі" та "Троянди для тебе".
20 лютого 1998 року стає заслуженим артистом України, 28 грудня 2002 року отримав почесне звання народного артиста України.

_______________________________________________________

Адальберт Михайлович Ерделі

     Адальберт  Михайлович Ерделі  (25 травня 1891 р., с. Климовиця, Іршавський район, Закарпатська область ) —  Закарпатський живописець, один з основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва. Ерделі працював переважно в жанрах портрета, пейзажу,  натюрморту.

Біографія
   

       Народився 25 травня 1891 р. у с. Климовиця, тепер Закарпатська область. Навчався 1911-1915 рр. у будапештській академії мистецтв. З 1916 р. жив у Мукачеві. 1922-1926 рр. в Мюнхені, з 1926 в Ужгороді. У 1927 р. заснував разом із Й. Бокшаєм Ужгородську художню школу, 1931 р. - Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі. 1929-1931 жив і працював у Парижі, де і познайомився з імпресіонізмом і фовізмом. Викладав малювання у мукачівській гімназії, учительській семінарії в Ужгороді, 1945-1955 рр. в Ужгородському училищі прикладного мистецтва.

      Ерделі є  одним з фундаторів Закарпатської школи живопису, перший директор Ужгородського училища прикладного мистецтва, один із організаторів і перший голова Закарпатської обласної організації Національної спілки художників України у 1946 році;

Ерделі КОЛОРИСТ, майстер пейзажного та портретного живопису, натюрморту, який завдяки сміливості, динаміці та незвичності колірних композицій створив неповторні твори, більшість із яких зайняли почесне місце в експозиціях музеїв України та зарубіжжя;

Ерделі - ПЕДАГОГ , який виховав плеяду відомих закарпатських художників - Андрія Коцку, Адальберта Борецького, Ернеста Контратовича, Василя Габду, Єлизавету Кремницьку, Ференца Семана, Павла Баллу, Володимира Микиту та багатьох інших.

         Майбутній художник з'явився миру в сім'ї українця Михайла Грица й німкені Ілони Цайскої, що жили на Іршавщині. Коли Адальберту  було десять років, батько поміняв прізвище на Ерделі (у перекладі з угорського — «лісовий»). Тоді в Закарпатті це було звичною справою, для твердження в житті люди міняли прізвища на угорські, край входив до складу Австро-Угорщини. Згодом, при радянській владі, батьківську «похибку» ставили художникові в докір: мовляв, відмовився від свого українського походження.

      За  свої 64 роки життя Ерделі застав чотири державних лади: Австро-Угорську імперію, буржуазно-демократичну Чехословаччину,  хортистську Угорщину і радянський тоталітарний режим. З усіма владами він якось уживался, тільки при останній почував себе незатишно й навіть ображено. Знав німецьку, французьку, угорську, словацьку і чеську мови. На німецькій написав автобіографічний роман «Імен», щоденники вів угорською. В 1933 році художник познайомився в Ужгороді з танцівницею Магдалиною Сливкою (1916 - 2004), що була на 25 років молодша за нього. Адальберт і Магдалина прожили у громадянському шлюбі багато років. Тільки перед кончиною, будучи вже важко хворим, художник з'єднався із дружиною узами Гіменея.

     До середини 1930-х років Ерделі був автором уже більше тисячі картин. Він відрізнявся високою працездатністю, писав легко й захоплено, викладав живопис в ужгородській учительській семінарії, де, до речі, директорував Августин Волошин. У живописі Ерделі схилявся перед творчістю Сезанна й уважав себе його послідовником, сповідаючи тезу: «Мистецтво й любов».

     Творча спадщина Ерделі величезна, розкидана по багатьох країнах, містах і приватних зібраннях. Картини високо котуються й оцінюються в десятки тисяч доларів.

     _______________________________________________________